Фахівці радять
Роль батьків у
розвитку мовлення дітей
«Найбільше
і найдорожче добро кожного народу – це його мова».
Панас
Мирний
Мовлення є основним засобом
спілкування. Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення
усередині себе світу. Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у
перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти
прекрасним даром.Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без
помилок і недоліків.
Ви, батьки, повинні не просто
володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і
любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати
це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна,
емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести,
рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять правильною українською
мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.
Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з
дітьми.
1.
Бажано,
щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається
шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів
сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від
природи – все одно постійно говоріть з малюком.
2. Супроводжуйте свої
дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо
важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.
3. Завжди підтримуйте
прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте.
Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом
середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше
опанувати правильну вимову.
4. Шануйте дитину!
Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути
телевізор, радіо тощо.
5. Ніколи не сюсюкайте
з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.
6. Говоріть повільно,
простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти,
наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.
7. Постійно читайте
дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще
сприймають знайомі тексти.
8. Не вимушуйте дитину
вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.
9. Чітко називайте нові
предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.
Особливу
увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з
розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це
допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.
Рідна мова відіграє унікальну роль у
становленні мовленнєвої особистості дитини дошкільного віку. Опанування
рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства, сім’ї, серед
близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення триває в дошкільних навчальних
закладах, школі, протягом усього життя.
Отже, рідна мова є загальною основою
навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання та
способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного
дитинства.
Здоров’я дитини –
багатство країни
З настанням холодів увесь процес
життєдіяльності наче сповільнюється: важче вставати вранці, у вихідні хочеться
поніжитися в ліжку, немає бажання йти кудись, хочеться побути вдома.
Так ми реагуємо на зміну погоду. Ще
гостріше реагують на це наші діти. І ви, напевно не раз помічали, як разом з
погодою за вікном псується і настрій малюка: він стає примхливим, плаксивим,
погано їсть, з'являються проблеми зі здоров'ям, такі як нежить, кашель і
додатково до всього неспокійний сон.
Все це можна пояснити впливом таких
атмосферних факторів, як тиск, вологість і температура. Дитячий організм ще
досить слабкий, імунітет його тільки починає набирати силу, і тому у них менше
можливості пристосовуватися до зміни погодних факторів.
Поступово в міру дорослішання
адаптаційні здібності дитини виростають, він вже більше стійко переносить і
простудні захворювання, і просто перепади температури за вікном. Отже, якщо
ваша дитина здорова, але метеочутлива, тоді обов'язково стежите за її режимом
дня. Вкладайте спати в один і той же час, як у нічний так і в денний.
Перед сном налаштуйте її на спокійний
лад, почитавши улюблену книгу, зібравши нескладніпазли, або просто поговоріть з
нею. Постарайтеся, щоб дитина перед сном не бігала, і не налаштовуйте її на
перегляд чергового мультика. Він не принесе користі і буде як подразник для
нестійкої та слабкої нервової системи.
Спокійний нічний сон дасть малюкові
гарний настрій на весь наступний день і навіть вплине на глибину денного сну.
Протягом дня стежте за активністю вашого малюка. Чергуйте активні ігри зі
спокійними заняттями.
Нехай малюк не тільки бігає і грає,
нехай він займеться малюванням, ліпленням, тобто такими заняттями, які
розвивати дрібну моторику і дуже впливають на подальший розумовий розвиток.
Дуже важливі прогулянки на свіжому повітрі.
Гуляти треба не менше двох разів на день
і бажано, щоб прогулянки були досить тривалими. Це допоможе подолати
метеочутливість, а також подарує хороший сон. Так що одягайтеся тепло, але по
погоді, і сміливо йдіть гуляти по місту. Дуже добре, якщо дитина з дитинства
привчена до гімнастики і водних процедур.
Обов'язково запишіть, якщо є можливість,
вашого малюка в басейн і разом з ним від душі похлюпатися у воді. Вода знімає
м'язову напругу, покращує загальне самопочуття і дає відчуття розслаблення і
радість, що стане в нагоді не тільки малюкові, але і вам самим.
Щоб дитина не підхопила вірус, обов'язково
стежите за вакцинацією і проводьте щеплення. Це необхідно, якщо дитина ходить у
дитячий садок. Якщо дитина перебуває вдома, то частіше провітрюйте приміщення,
щоб повітря довго не застоювалося, це може бути дуже хорошою розсадою для
вірусів.
Повітря у квартирі було б непогано
зволожувати. Добре, якщо в кімнаті є акваріум, адже це природний зволожувач,
але якщо такого ще немає, можна використовувати і зовсім "домашні"
методи: розвісити вологі рушники або скористатися пульверизатором для квітів і
збризнути ним у повітря.
Зараз у наших аптеках достатньо широкий
спектр спреїв для зволоження слизової носа. Дуже популярні засоби на основі
цілющої морської води.
Морська вода в них стерилізована і
сприяє підтримці нормального рівня зволоженості носової порожнини, а додаткові
мікроелементи підвищують стійкість внутрішнього середовища до хвороботворних
бактерій. Результат - слизові носа не пересушені і не роздратовані пилом, що
допомагає відбити атаки вірусів. З такою ж метою можна полоскати горло дитини.
І останнє, на що треба звернути увагу -
це харчування. Тут правила будуть прості як ніколи - побільше фруктів, овочів,
корисних каш, достатню кількість рідини. Для профілактики простудних захворювань
використовуйте фіточай, його смак сподобається дитині.
І головне, пам'ятайте, що маля дуже
часто буває барометром вашого здоров'я і настрою, тому постарайтеся створити в
сім'ї доброзичливу обстановку і не забудьте подбати про власне самопочуття.
Тепер ви знаєте, як зберегти здоров'я дитини, поради для батьків вам допоможуть
у будь-якій ситуації!
Поради батькам дітей 5-6 років з різних ліній розвитку
- дотримуйтеся
вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок;
- щоденно
разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартовуючи процедури;
виходьте на прогулянки;
- залучайте
дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні,
лазінні, рівновазі, вправах із м'ячем;
- разом
з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;
- грайте
в рухливі, спортивні ігри;
- облаштуйте
в квартирі спортивний куточок;
-
катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах; велосипедах,
роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; з м'ячем;
плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;
- беріть
участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров'я, зборах, конференціях,
лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільних
установах.
Пізнавальний розвиток
- збагачуйте обізнаність дитини новою інформацією, що
сприяє накопиченню уявлень про себе та світ. Залучайте до перегляду та
прослуховування радіо- та телепередач пізнавального напрямку, заохочуйте до
активного розв'язання завдань, листування тощо, за допомогою членів
родини;
- пізнавайте, досліджуйте світ разом з малюком:
обговорюйте, читайте, експериментуйте та ін. Заохочуйте прагнення
здобувати і збагачуватись корисною інформацією завжди і всюди. Наприклад,
оформіть передплату дитячого журналу;
- створюйте умови та підтримуйте пізнавальні інтереси
дитини, забезпечуючи розвиток природних здібностей та нахилів дитини;
- виховуйте у дошкільника почуття родинності: любові і
шани до батьків та родичів, пам'яті про покоління роду, вдячності до праці
рідних, шани до старших, турботи про молодших;
- залучайте дітей до активної участі у підготовці та
святкуванні днів народження, ювілеїв, днів пам'яті, календарно-обрядових свят;
здійсненні подорожей; разом з дітьми або спонукуючи їх до виготовлення
подарунків, привітань, виступів та ін.
- за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в
якому помістяться «дерево роду», фотографії та відео сімейних подій, рукотворні
вироби тощо.
- вчіть малюків усвідомлювати себе як частку сім'ї,
дитячої спільноти у навчальному закладі, відповідальну особистість у світі
природи, людину серед інших - у суспільстві на прикладі власної активної
життєвої позиції; разом з дитиною подорожуйте, здійснюйте екскурсії,
колекціонуйте, майструйте тощо;
- формуйте основи логічного мислення, вчить дитину
висловлювати власну думку на основі розумових висновків;
- частіше бувайте з дітьми на природі (парк, ліс,
річка), відвідуйте зоопарк, ботанічний сад, музеї, вистави дитячих театрів,
дійства громадських свят, виставки квітів, тварин;
- залучайте дітей до догляду за рослинами (квітник,
сад, город) та тваринами (птахами, рибками, земноводними та іншими домашніми
улюбленцями); за бажанням, обладнайте акваріум, влаштуйте квітник, город на
підвіконні; разом з дітлахами доглядайте за рослинами, піклуйтесь про тварин;
- не соромтеся виказувати патріотичні почуття,
громадянську позицію; гордість за свою родину, батьків, рідне місто, село,
Україну; на власному прикладі втілюйте поняття «порядок», «безпека»,
«природоохоронна робота» у практичне життя дитини та родини;
- створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б
сприяло використанню набутих знань, вмінь та навичок з
логіко-математичного розвитку в родинному побуті дитини;
- формуйте соціально-економічну компетентність дитини
за допомогою залучення дітей до планування сімейного бюджету (планування
витрат, обговорення вартості речей);
- виховуйте почуття вдячності до праці інших людей,
бережливого ставлення до природи, речей.
Мовленєвий
розвиток
Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і
читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними
враженнями під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у
соціальному, культурному і природному довкіллі. При цьому враховувати
пізнавальні інтереси й переваги своїх дітей. Детальніше зупинятися на об'єктах
і явищах, які привабили дитячу увагу найбільше.
Розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу,
захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які
мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім'ї. Частіше
ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри,
друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти
в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути
улюблені фільми чи послухати дорогі пісні. Попросити малюків описати
власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне із уподобаннями
свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.
Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку
різних сторін усного мовлення, можна - із залученням рідних, сусідів, друзів.
Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові
слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев'яні, металеві, пластмасові та ін.)
слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут
важливо дати правильну , чітку установку: «Давай згадаємо всі слова, які
нагадують нам про...». Поуправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в
ігрових завданнях «Хто що вміє робити?», «Зміни слово» (утворення нових дієслів
за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше?» стимулюватиме пошук
іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.
У повсякденні корисно розширювати запас
слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів
(одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?».
У спілкуванні з дітьми слідкувати, чи вірно вони
узгоджують між собою слова у словосполученнях і реченнях, вчасно і коректно
виправляти помилки та включати дітей у створювані дорослим ситуації
спілкування, де треба застосувати ці уміння. Наприклад, поставити відповідне
питання (скільки вікон у нашій квартирі? у якій сукні підеш на день
народження?) або запропонувати гру («Пограємо-порахуємо» на узгодження іменників
з числівниками, «Хто який?» на узгодження прикметників із займенниками чи
іменниками). Можна створювати й провокаційні ситуації мовлення, у яких
пропонуються зразки неправильного зв'язку слів у висловлюваннях і які слід
виправити («я мчу з гора без лижах» - «я мчу з гори на лижах»).
Звертати увагу дітей на багатозначність слів. У певних
ситуаціях не втрачати можливість подумати разом над добором іншого слова
замість сказаного, визначенням протилежності у дії чи якості, навести приклад
різних значень однакових за звучанням слів. Тут стануть в нагоді й ігри «Скажи
інакше», «Дружні слова», «Скажи навпаки», «Слова-близнюки».
Залежно від конкретної ситуації задовольнятися
лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш
розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати
власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун
і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші по черзі
доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. - На березі стоїть
хата. - На березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть
хата. - На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т.д.».
Не менш цікаві ігри можна запропонувати із словотвору
від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити»
(вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви
тварини (корова - корівник, свиня - свинарник, курка - курник, вівця - вівчарня
та ін.).
З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно
розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей
спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда
й виконувати всі рекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для
постановки звуків, навчання їх диференціації.
Граючись у слова, варто пропонувати дітям
завдання на виділення першого і останнього звука у власних іменах, назвах
іграшок чи інших предметів довкілля, спільно з малюками визначати послідовно
всі звуки у слові, шукати заданий звук у словах-назвах предметів, картинок, дій
довкола себе тощо. Цікаво й позмагатися на більшу кількість названих слів із
заданим звуком, із звуком у певній позиції у словах.
Корисно разом з дітьми «маніпулювати» звуками,
складами, наголосами у словах, переставляючи їх. Ігри типу «Так і не так»
наочно продемонструють дітям значення порядку звуків, складів і місця наголосу
у словах .
Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію
щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем,
досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей.
Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до
самостійної їх постановки.
Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з
дорослими і дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у
гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав'язливий аналіз поточного
діалогу за допомогою питань «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло?
», «Які у тебе є питання до мене?» та ін.
Використовувати можливості сім'ї для залучення дітей
до складання зв'язних розповідей: описування іграшки або страви, які
сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів
бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за
серіями сімейних фотографій (про новорічне свято у дитсадку, літній
відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказ літературного твору з
власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання
розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм,
поїздок., спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у
лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленнями щодо
прочитаного, побаченого, пережитого.
Читати дітям твори дитячої художньої літератури і
дитячі журнали. Цікавитися новинками книжкового ринку та періодики для
дошкільників, залучати дітей до їх вибору і придбання. Опікуватися домашньою
бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на
полицях.
Художньо-естетичний
розвиток
-
ознайомлюйте дітей з різними видами мистецтва шляхом споглядання картин в
музеях образотворчого мистецтва, перегляду репродукцій в комп'ютерному режимі,
журналах, книгах, відвідування різноманітних виставок;
- вправляйте
у визначенні жанру живопису : пейзаж, натюрморт, портрет, казковий, побутовий,
анімалістичний;
- надавайте
можливість самостійно зображувати предмети, тварин, дерева, транспорт, людей,
та інше,
- підтримуйте
бажання малювати, ліпити, аплікувати, конструювати, передавати свої враження в
зображеннях;
- виважено
ставтесь до вибору матеріалів зображення, спонукайте до основ рукоділля:
вишивання, шиття, бісероплетіння;
-
заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу;
- надавайте
дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та
хорові твори;
- підтримуйте
бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження;
- виважено
ставтесь до вибору дитиною музичних творів для прослуховування, пропонуйте її
увазі не лише легку, ритмічну дорослу музику, а й класичну та дитячу;
-
вправляйте дошкільників у визначенні жанру музичного твору,
називанні інструмента, на якому він виконується;
-
використовуйте музику в аудіо - та відеозаписах;
-
організовуйте перегляд доступних дітям за змістом оперних і балетних
вистав, відвідування концертів, музеїв;
-
навчайте дитину розрізняти "музику природи" - співи птахів, звуки
різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну
музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне та
відмінне;
-
використовуйте високохудожню музику з яскравими образами, різними настроями,
під яку дитина може по-різному відтворювати ходьбу, біг, стрибки, рухи танцю
тощо;
- розвивайте
вокальні дані дошкільника, його музичні та акторські здібності; - вправляйте
дитину в умінні співати дзвінко, легко, правильно інтонуючи мелодію;
-
викликайте в дошкільника піднесене, радісне самопочуття від співу;
-
навчайте сприйнятливості до емоційної реакції на музичний твір;
-
залучайте дитину до спільних співів;
-
сприяйте виникненню бажання придумувати нескладні мелодії;
-
залучайте до театрально-ігрової діяльності;
-
створіть театр вдома: розігруйте елементарні життєві ситуації з іграшками,
інсценізуйте знайомі літературні твори, казки, оповідання, вірші;
-
звертайте увагу дитини на осмислення змісту художніх творів, особливості характерів
та поведінки різних персонажів;
-
навчайте оволодівати засобами емоційної виразності, виражати почуття мімікою, жестами,
інтонацією, словами; вправляйте в цьому;
-
заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу, схвалюйте вдале виконання
ролі;
-
відвідуйте разом з дітьми театри (ляльковий, драматичний, юного глядача тощо).
Ігрова діяльність
-
купуйте ті ігри та іграшки, які є педагогічно цінними у даному віці, пам'ятайте
про негативний вплив окремих видів іграшок на психіку і розвиток дітей;
-
виготовляйте власноручно разом з дітьми ігри та іграшки, пропонуйте їх для ігор
дітям, грайтеся разом з ними;
-
цікавтеся досвідом інших батьків щодо виготовлення іграшок власними руками, використовуйте
в цей досвід в сімейному колі;
- спонукайте
самостійність дитини у виборі ігор та іграшок;
-
читайте та обговорюйте сюжети казок, характери героїв, навчайте дітей творчо
відображати реальні життєві та казкові ситуації;
-
влаштовуйте вдома театральні вистави за змістом прочитаного, баченого або вигаданого
сюжету;
-
оберігайте дітей від ігор та іграшок, пов'язаних з проявом агресії,
жорстокості, аморальних вчинків.
«Математика - це цікаво»
Часто
чуєш, як дитина, схвалювана дорослим, заявляє, що вміє рахувати до 10, до 20.
Починаючи лічити, пропускає числівники. Дорослі йому підказують, а дитина
механічно повторює все сказане за ними. Постає питання: чи дійсно дитина вміє
рахувати? Тут видно механічне
запам'ятовування числівників, за яким немає головного розуміння. Формувати у
дошкільнят елементарні математичні уявлення, безумовно, необхідно. Дошкільника
необхідно навчати так, щоб світ, що оточує його, ставав зрозумілішим.
Батьки
покликані допомогти йому в цьому, показати суттєві взаємозалежності, вчити
міркувати, порівнювати, співставляти. Зауважимо, що більшість батьків, перш за
все, вчать дітей рахувати до 10, 20 і більше. Доведеться засмутити їх.
Найчастіше такі знання дітей є марними, тому що дитина механічно запам'ятовує
назви і порядок числівників, натренувавшись у так званому відверненому рахунку.
Як правило, при цьому у дітей відсутнє уявлення про числа.
Як
же слід вчити дитину рахувати? Як
домогтися, щоб рахунок для нього був не набором слів, завчених в певному
порядку, а залишався б на розумінні сенсу числа? Ще в молодшій групі дитина навчається
визначати різну кількість предметів словами «один» і «багато». У віці від 4 до
5 років програмою розвитку дошкільника передбачено навчання рахунку до 5 на
основі порівняння 2-х множин. Так, наприклад, маючи однорідні іграшки, можна
показати дітям, що ми маємо багато звірят, але
2 зайця менше ніж 3 ведмедя; 1 лисичка менше ніж 2 зайця. Є багато
ляльок. Запропонуйте дізнатися: «Більше маленьких ляльок або великих».
Знайомство з кожним новим числом здійснюється на основі порівняння 2-х множин.
Ви ставите два ряди предметів так, щоб кожен з них знаходився строго один під
іншим. Дитина, порівнюючи кількість предметів, без рахунку визначає, де їх
більше, а де менше. Після цього ви називаєте нове число. Зелених кубиків - 1, а
червоних кубиків - 2. 2 більше, ніж 1, 1 - менше, ніж 2. Таким же способом
познайомте дитину з числами 3, 4, 5.
Не
забувайте: наша мета сформувати у
дитини до початку шкільного навчання поняття про числа, а не просто навчити рахувати. Для рахунку
треба брати предмети без відволікаючих деталей, предмети повинні бути
взаємопов'язані (ялинки - гриби), (метелики - квіти). Предмети повинні бути
знайомі дітям: гудзики, палички тощо, (без прикрас). Покажіть дітям, що
викладати предмети зручніше правою рукою в напрямку зліва - направо, під час
рахунку кожне слово - числівник треба співвідносити тільки до одного
предмету. Дуже важливо навчити дитину
розуміти, що «три» в даному випадку віноситься не до назви останнього предмета,
а до всієї групі предметів. Потрібно називати предмети, узгоджуючи їх
найменування з числівником у роді, числі та відмінку: «Тут 2 кубики», «Всього 3
яблука», «На картці 5 грибів». З початку називають числівник потім іменник.
Коли дитина вчитися рахувати предмети, вона може пересувати їх рукою. Потім можна
перейти до рахунку без руху рукою - візуально.
Для
вправ у рахунку можна брати різний наочний матеріал: іграшки, пізніше - геометричні
фігури (кола, квадрати, трикутники). Вправи потрібно урізноманітнити, ставити
різні завдання. Наприклад, дорослий ставить на стіл 2 мотрійки і 2 пірамідки.
Питаєте: «Скільки тут мотрійок? Скільки тут пірамідок?» «Яких іграшок більше?
Менше? Як зробити, щоб пірамідок стало більше?
Скільки стало пірамідок? Іграшок тепер менше? Чому? Як зробити, щоб
іграшок знову стало порівну». Подібні вправи можна провести з різними
іграшками, на вулиці і з природним матеріалом: гілочки, шишки, камінчики, палички
і т.д.
Головну
увагу приділяйте діям дітей, тому, як
вони відповідають на поставлені вами запитання. Не квапте дитину і самі не
поспішайте підказувати. Нехай дитина розвиває своє мислення, привчається до
самостійності.
Покажіть
дітям, що число не залежить від величини предметів (2 дорослих стільця і 2
дитячих стільця, 3 великих і 3 маленьких ляльки). Діти нерідко пов'язують
кількість предметів з їх просторовим розташуванням, думають, що якщо якісь речі
займають багато місця, то їх за кількістю більше, ніж тих, які займають мало
місця. Потрібні такі вправи, коли ви пропонуєте дитині порівняти 2 групи
предметів, по-різному розставлених.
Наприклад: у верхньому рядку 3 ялинки, розташовані далеко одна
від одної, а в нижньому рядку 4 грибочки - близько розташовані. Чого більше:
грибочків чи ялинок? Як це можна дізнатися? Порахувати, а можна і по-іншому:
поставити під кожну ялинку один грибочок і т. д. вчіть дитину відраховувати або
приносити вказану вами кількість предметів: відрахуй 3 гудзики, принести
стільки ж кубиків, скільки я поставила на стіл. Принеси стільки ж пірамідок,
скільки ялинок я намалювала. Корисно вважати предмети на дотик, з закритими
очима (скільки картоплин у мисці? Скільки ягід мама поклала у руку і т. д.). з
задоволенням діти будуть рахувати і звуки: скільки разів сплеснула в долоні?
Скільки разів стукнув паличкою у барабан? Поклади стільки квадратиків, скільки
звуків почуєш? Потрібно лічити вголос - 1, 2, 3.
Для
закріплення кількісних уявлень дітей пограйте з ними в такі ігри:
«ЩО
БУВАЄ ПО 2?
Мета
гри: вправляти дітей в рахунку до 2.
На
стіл покладіть 15 - 20 паличок. Дорослий і дитина по черзі називають ті предмети,
які завжди бувають тільки по 2 (черевики, панчохи). За кожну правильну
відповідь гравець бере зі столу 2 палички.
Правила
гри:
1.
Якщо відповідь неправильна - палички брати не можна.
2.
Виграні палички кожен гравець відраховує самостійно.
3.
Гра закінчується, коли на столі не залишиться паличок, тоді гравці порівнюють кількість паличок і визначають переможця.
Коли
дитина познайомиться з іншими числами, можна провести аналогічні ігри: «Що
буває по 3, по 4».
«ДОРУЧЕННЯ»
Мета гри: вправляти дітей в умінні
відраховувати предмети за названим числом. Дорослий називає знайоме дитині
число, дитина приносить таку ж кількість іграшок. Потім число називає дитина, а
доручення виконує дорослий. Правильність виконання завдання перевіряє той, хто
його дав. За кожне правильно виконане доручення гравець отримує фішку (дрібний
предмет). Після гри порівнюють кількість набраних фішок і визначають переможця.
Правила
гри:
1.
Число називають тільки один раз.
2.
Той, хто неправильно виконав доручення, виконує його вдруге. Дорослому потрібно
помилятися, але не більше, ніж на одиницю (принеси 5 предметів замість 4).
Продовжуйте
вчити дітей розрізняти і словесно позначати величину предметів. Якщо дитина
добре порівнює за величиною 2 предмети, вправляйте в порівнянні з величиною 3 предметів.
Головну
увагу слід направляти на величину
середнього предмета. Добре вам допоможе казка «Три ведмеді». Запитайте у
дитини: Хто найбільший? Хто самий маленький? А яка за величиною Настасья
Петрівна? Запропонувати підібрати для них стільці, посуд. Покажіть дитині 3
кольорових олівців різної довжини. Запитайте про середню олівці. Який він по
довжині? (Середній) Довгий, короткий, коротше, довше - знайомите з цими поняттями.
Порівняйте
товщину книг в різних обкладинках. Дитині буде легше пояснити про яку книгу
йдеться.
Вчіть
дитину розташовувати предмети у порядку зменшення їх розміру: великий, менший,
найменший, потім у порядку зростання. Для закріплення уявлень дітей про величину
можна використовувати ліплення, малювання, аплікацію.
Зразкові
завдання: виліпи три грибки різної величини, намалюй високе і низьке дерево, з
кіл різного розміру наклей пірамідку і т. д. пограйте з дітьми в такі ігри:
«МАГАЗИН»
Мета
гри: вправляти дітей в умінні розрізняти величину предметів, активно використовувати
в мовленні слова: довгий - короткий, низький, широкий - вузький, великий - маленький.
Для
гри підбираються іграшки і предмети різних розмірів, наприклад: велика і маленька
ляльки, довга і коротка стрічки, широка і вузька лінійка, висока і низька
каструльки. Дорослий - продавець, дитина - покупець. Щоб купити іграшку, дитина
повинна назвати її величину: «Дайте, будь ласка, довгу лінійку», «Мені потрібна
висока пірамідка» і т. д.
Основне
правило гри: іграшка або річ видається покупцю тільки в тому випадку, якщо
вказана її величина.
Діти
вже знайомі з геометричними фігурами: коло, квадрат, прямокутник, трикутник.
Закріплювати знання дітей про форму потрібно в різних видах діяльності:
запропонуйте намалювати квадратну серветку, прямокутний рушник, чотирикутний і
трикутний прапорець. Навчайте дітей правильно називати форми, які
використовуються при будівництві: куб, циліндр, куля.
Для
закріплення геометричних уявлень дітей пограйте в такі ігри:
«ЗНАЙДИ
ТРИКУТНИК»
Мета
гри: вправляти дітей в умінні
розрізняти трикутник серед інших геометричних фігур. У кожного гравця перед
початком гри 15 - 20 різних геометричних фігур, серед яких 8 - 10 трикутників.
За сигналом гравці вибирають трикутники і розкладають їх у ряд. Виграє той, хто
першим вибрав всі трикутники. Гру можна змінити: вибирати квадрати,
прямокутники, кола.
«ХТО
ШВИДШЕ»
Мета
гри: вправляти дітей у розрізненні
знайомих геометричних фігур.
До
початку гри у кожного граючого 10 - 20 штук різних геометричних фігур. Їх змішують
і закривають аркушем паперу. По сигналу кожен гравець відкриває свої фігури і
розкладає їх у ряд: ряд квадратів, ряд - кіл і т. д. Виграє той, хто швидше і
без помилок викладе 4 ряди.
Правило
гри: починати викладати фігури тільки
після сигналу.
Продовжуйте
практикувати дітей в умінні орієнтуватися в просторі. Найзручніше це робити в
повсякденному житті, надавши вправі ігровий характер або форму доручення:
«Підійди до столу і принеси те горнятко, що стоїть праворуч», «що ти бачиш
ліворуч від себе?» і т. д.
Слід
вчити дітей орієнтуватися в часі, розрізняти частини доби (ранок, день, вечір,
ніч); користуватися словами: сьогодні, вчора, завтра, швидко, повільно.
Зверніть
увагу дітей на зміну частин доби: настає вечір, скоро буде ніч, завтра підемо в
кіно. Цю книгу ми читали вчора.
До
5-ти років діти повинні розрізняти і
називати: коло, квадрат, прямокутник, трикутник незалежно від розміру або
кольору фігур. Розрізняти і називати куля, куб, циліндр, правильно
користуватися словами, які позначають просторові напрями і час.
«Проведення
фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми вдома»
Кожна дитина відчуває природну
потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити
фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка.
Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в
дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина
виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на
перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в
жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.
У фізичному вихованні дітей в сім’ї
можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих (
ранкова гімнастика) до складних ( тренування в окремому виді спорту).
Можна проводити
такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:
- ранкова гімнастика;
- ранкова спеціалізована гімнастика;
- фізкультхвилинка;
- заняття із загальної фізичної підготовки;
- самостійні тренувальні заняття;
- участь у змаганнях;
- прогулянки ( лижні, велосипедні, пішки);
- процедури для загартування;
- туризм;
- рухливі і спортивні ігри.
Основним періодом
занять батьків дітьми є вік від 2 до 6 – 7 років, хоча і після цього не слід
припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку,
ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом – все це допоможе досягти значних
успіхів у фізкультурних заняттях у школі.
Щоденно
приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно
дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять.
Тривалість домашнього заняття можна бути різною – залежно від віку дитини, від
вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим
займається дитина до і після заняття.
Під час ранкової
гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових
занять – не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього
побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне
заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.
Вправи перед
вечерею – найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки вдома і хоча б один
із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування
акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів.
Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – 45 хв.
Після вечері
займатися із дітьми фізичним вихованням не рекомендується.
Як зацікавити
дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та
із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину,
продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до
занять також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або
однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та
бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи. Якщо у дитини
немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять,
щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.
Чим і як займатися? Кожна вправа, кожна
рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються
на п’ять основних груп.
До першої групи входять
вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного
положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному
фізичному розвитку.
До другої групи входять вправи, які
будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності,
гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути
дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих
рухів ( перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).
Третя група вимагає
рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для
проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими
братами і сестрами, або з однолітками.
До четвертої групи входять вправи
з використанням різних предметів на свіжому повітрі або приміщенні. Тут дуже
важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати
для дітей різні цікаві перешкоди для перелітання, перестрибування і
розгойдування.
П’яту групу складають
музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність,
усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.
Основні правила
безпеки, яких потрібно обов’язково дотримуватися, виховуючи у дитини
сміливість.
Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя – тільки за
передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання
акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від невдалого
повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на вдосконалішому знанні
можливостей Вашої дитини.
Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за
постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп
виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до
самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за
потреби, швидко підхопити її.
Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно
піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати
тільки на м’якій підстилці (килимку, траві).
У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози ( нахил,
тримання рук вгорі, групування), через 1 – 2 с дитина має повернутися у вихідне
положення. Краще кілька разів повторити вправу.
Тривалий час на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що
надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне
висіння – дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не
потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні ( наприклад, на кільцях).
Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на
якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння ( наприклад, по
похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити
вище.
Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити
травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено.
Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в
попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.
Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм
малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка
зростатимуть здоровими, сильними, матимуть правильну поставу, красиво
ходитимуть. А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси
характеру, як дисциплінованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.
«Виховання
у дітей любові до Батьківщини».
Любов
до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина
народилася.
У
цьому зв’язку величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та
засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До
основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
-
формування любові
до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, міста);
-
формування
духовно-моральних взаємин;
-
формування любові
до культурного спадку свого народу;
-
виховання любові,
поваги до своїх національних особливостей;
-
почуття власної
гідності як представників свого народу;
-
толерантне
ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків,
сусідів, інших людей.
Патріотичне
виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені.
Це не лише виховання любої до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, але виховання
шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі,
захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних
свят.
Досягти
якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахувань
специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей.
Виховання
любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни - завдання надзвичайно складне,
особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню
така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники
проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний
вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для
формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Якщо
патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини,
то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь,
бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш
ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона
повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами
країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили
бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться
трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати
трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Дитина
старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій
вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є
найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина
живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну,
чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво,
традиції, звичаї її країни.
У
дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями,
спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить
його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.
Завдання
батьків формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити
кращим. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли
через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.
Двір,
вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття
власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують
у дітей такі почуття.
Разом
із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації
про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як
зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти
пішки чи треба їхати.
Наступний
етап - виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця
частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та
її пам’ять.
Для
дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все
жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього
розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи
екскурсію вдається організувати також дитячому садку.
Діти
старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні
вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше про роботу у цьому
напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу..
Назву
країни можна закріпити з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни
гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних
назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як
написати адресу на конверті” тощо.
Діти
повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.
Розгляд
ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії,
екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене
завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної
країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх
побачити.
При
ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві,
на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в
наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити
Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських
полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Важливим
напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей
уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які
прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників,
вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя).
Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з
„характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність,
гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).
Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь
певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.
Неабияке значення для виховання свідомого
громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до
пам’яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів -
захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із
батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий
вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень,
віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у
руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності. У
старших дошкільнят мають скластися поняття сім’ї, родини, роду. Вони повинні
знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер. Шести-семирічні
діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне
житло українців - хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших
народів?" Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень
сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість,
привітність, чистота. Отже, національна риса - відчуття краси. Відповідь на
запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері,
дідуся-бабусі?" - "На Ви" - свідчить про шанобливе ставлення
українців до старших людей. Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти
співати хоча б один десяток українських народних пісень.
Поради батькам з
правового виховання
Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за
виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та
педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного
розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх
дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне
здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх
природних здібностей.
Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу,
свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.
Даний посібник допоможе батькам знайти відповіді на
запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей,
агресивних та тривожних,обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в
питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з
проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання
неповнолітніх. Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних
проявів.
Таким чином матеріали посібника стануть у пригоді
батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної
служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини
та надавати їй дієву допомогу.
Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та
навчальний заклад.
Якщо:
• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям
провини;
• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться
знаходити любов у цьому світі.