Методичний вісник

Головна мета дошкільної освіти – виховувати зрілу особистість, в якої сформовані дитячий світогляд, прагнення домогтися успіху, впевненість у собі, почуття власної гідності, емоційна сприйнятливість та вольові риси характеру.

Методичний кабінет ДНЗ є центром методичної допомоги педагогічним працівникам дошкільного закладу та поширення психолого-педагогічних знань серед батьків щодо розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку. Робота методичного кабінету організовується з урахуванням вимог Законів України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", інших нормативно-правових актів.

Основними компонентами змісту методичної роботи є:

-             отримання знань педагогами

-             вміння їх реалізувати на практиці

-             наявність результативності в педагогічній роботі

-             створення умов для безперервного вдосконалення фахової майстерності та навчально-виховного процесу з дітьми.

              Функції методичної служби ДНЗ

Інформаційна: Вивчення та накопичення інформації про стан та результати професійної діяльності педагогів; підвищення кваліфікації педагогічного персоналу; підвищення якості педагогічного процесу; узагальнення позитивного досвіду педагогів; поповнення банку педагогічної інформації про найбільш актуальні проблеми розвитку дошкільної освіти, про новітні досягнення науки та практики; широке впровадження інформаційних технологій; встановлення контактів зі ЗМІ, різноманітними установами та організаціями для розповсюдження інформації про діяльність ДНЗ.

Навчальна: Здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з новими освітніми програмами та технологіями; ознайомлення зі стандартами дошкільної освіти України; здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з законодавчими, нормативними документами в галузі освіти; організація та проведення семінарів, практичних занять, консультацій, відкритих заходів з використанням активних методів.

Контрольно-діагностична: Моніторинг якості педагогічного процесу; застосування методів психолого-педагогічної діагностики в процесі вивчення стану освітньо-виховного процесу; аналіз інноваційного досвіду педагогічного персоналу; узагальнення отриманих результатів.

Корекційно-прогностична (плануюча): Здійснення планування перспективних та поточних заходів ( річний, місячний, календарний плани).

Організаційна: Організація та участь в педагогічних радах, педагогічних годинах, батьківських конференціях тощо; організація методичних об’єднань, творчих груп та міні-проектів; організація самостійної роботи педагогів з підвищення професійного рівня; організація роботи з батьками дітей та соціальними партнерами; направлення педагогів на курси підвищення кваліфікації.

Дослідницька: Планування заходів на основі аналізу стану освітнього процесу та запитів педагогів з урахуванням нових тенденцій в розвитку освітніх технологій; вивчення та розповсюдження інноваційного досвіду та авторських технологій.

Комунікативна: Усвідомлення особистої та соціальної значимості діяльності; реалізація гуманістичної парадигми в педагогічній діяльності; встановлення ділових контактів з учасниками педагогічного процесу, з соціальними партнерами.

Виховна (мотиваційно-стимулююча): Стимулювання творчої діяльності педагогів; виявлення потенціалу педагогів; стимулювання підвищення професійної кваліфікації; мотивування на використання особистісно-орієнтованої моделі виховання, на емпатію з дітьми, прояв любові та розуміння.

Гностична: Оволодіння методами самоаналізу, здійснення самоосвіти.

Методичні рекомендації та вимоги до підготовки і проведення мовленнєвих занять з дітьми раннього та дошкільного віку.

1. Складовими змісту роботи з мовленнєвого розвитку дошкільників є:

-   звукова культура мовлення;

-    словникова робота;

-    граматична правильність мовлення;

-    зв'язне діалогічне і монологічне мовлення.

2.  Провідною формою навчання дітей рідної  мови та розвитку мовлення є заняття різних типів - індивідуальних (1-4 дитини), індивідуально-групових (4-8 дітей), групових (до 15 дітей), фронтальних (з усіма дітьми групи).

3.  Практика довела необхідність проведення спеціальних занять з мовленнєвого спілкування, які за своєю спрямованістю бувають таких видів: комплексні (у процесі яких комплексно реалізують три мовленнєвих завдання, наприклад, розвиток зв'язного мовлення + формування граматично правильного мовлення + формування звукової культури) і тематичні (спрямовані на розв'язання якогось одного мовленнєвого завдання).

4. Програмові завдання мовленнєвих занять мають будуватися не на окремих складових змісту мовленнєвого розвитку дошкільників, а у їх єдності.

5. Ретельна підготовка вихователя до заняття, визначення чіткої мети і завдань кожного мовленнєвого заняття (комплексного чи тематичного),   оптимальний відбір методів і прийомів навчання.

6. Взаємозв'язок з попередніми заняттями з розвитку мовлення та з заняттями з інших розділів програми (ознайомлення з навколишнім, природою, художньою літературою, валеологією, українознавством, сенсорикою тощо), різними видами дитячої діяльності.

7. Наскрізне вирішення мовленнєвих завдань (доцільність вирішення мовленнєвих завдань на інтегрованих заняттях, заняттях з різних розділів програми та у різних видах діяльності дошкільників).

8. Мотивація мовленнєвої діяльності дітей (мотив - це те, задля чого говориться): наявність позитивних емоцій дітей, інтересу до заняття, захоплення побаченим та почутим тощо.

9. Мовленнєве заняття повинно мати лише мовленнєву спрямованість і проводитись на знайомому, цікавому, близькому і зрозумілому дітям матеріалі.

10. Важливе місце відводити принципу розвивального навчання, уникати риторичних запитань до дітей, включати елементи проблемно-пошукового методу. Запитання дітям слід ставити так, щоб спонукати їх до розмірковувань, пошуку точної відповіді.

11. Максимальна мовленнєва активність дітей: чим більше діти говорять, тим заняття ефективніше (3 частини тривалості заняття говорять діти, 2 частини - вихователь).

12. Максимальне використання ігрових прийомів навчання (дидактичні ігри та вправи, народні, рухливі ігри з текстами та діалогом, сюрпризи, ігри-забави, ігрові життєві ситуації спілкування, де дитина виступає активним мовцем, тощо).

13. Створення для кожної дитини "ситуації успіху" (зацікавлюючі моменти, сюрпризи; захоплення, спонукання до висловлювання власної думки та виявлення мовленнєвої ініціативи; використання гумору, приказок, прислів'їв, жартів, загадок, забавлянок, які пожвавлюють заняття, тощо).

14. Доцільно залучати дітей до різних видів діяльності на мовленнєвому занятті, які забезпечують високу інтелектуально-мовленнєву активність.

15. Формувати в дітей навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки: уважно слухати і чути інших; висловлюватися, коли запитують.

16. Доцільне використання наочних посібників. Ілюстративний матеріал повинен бути добре знайомим дітям, естетичним, привабливим.

17. Оптимальність часового співвідношення частин заняття (рівномірний розподіл часу між трьома частинами комплексного заняття).

18. Здійснення диференційованого підходу до дітей, врахування їх індивідуальних та вікових особливостей. Проведення індивідуальної роботи на закріплення мовленнєвих умінь і навичок дітей, одержаних на занятті.

19. Оптимальна інтенсивність навантаження на дітей з метою активізації їх розумової діяльності та попередження втоми; дотримання тривалості заняття чи її подовження у разі підвищеного інтересу дітей, захоплення мовленнєвим матеріалом.

20. Наявність зворотнього зв'язку.

21. Заняття повинно бути емоційним, приносити дітям відчуття задоволення.

22. Позитивна оцінка будь-якого результату (не допускати погроз, докорів, негативної оцінки мовленнєвої діяльності дітей), вивільнення дитини з системи обов'язкового, насильницького впливу дорослих.

23. Взаємозв'язок групових, індивідуально-групових та індивідуальних форм роботи з дітьми.

24. Розкутість дітей на занятті, невимушеність. Діти можуть приймати зручну для них позу, сидіти як за столом, так і на килимку (на стільчиках півколом чи без них).

25. Створення оптимального розвивального мовленнєвого середовища в групі (не обов'язково лише предметного): моделювання ситуацій спілкування; наявність прикладів для наслідування мови та мовлення; мотивація мовленнєвої діяльності дітей і створення умов для самостійної  мовленнєвої діяльності (підтримка, заохочення).

26. В залежності від рівня мовленнєвого розвитку дітей вихователь вирішує, які мовленнєві завдання можуть стати предметом мовленнєвих занять, а які можна включати в інші ігри-заняття з розділів: "Художньо-мовленнєва діяльність", "Рідна природа", "Дитина і навколишній світ", "Українознавство", "Основи здоров'я (валеологія, безпека життєдіяльності)" тощо або у невимушене побутове спілкування.

27. Доречно дотримуватися тематичного принципу розподілу лексики та різних мовленнєвих завдань у відповідності з нею (по місяцях), з метою ефективної активізації словника кожної дитини, граматичної правильності її мови, звукової культури, збагачення мовленнєвого досвіду.

28. Дотримуватися принципу повторюваності програмових мовленнєвих завдань. Побудова дидактично спрямованих мовленнєвих ігор і занять має ґрунтуватися на тому, що діти на кожному наступному занятті використовують мовленнєвий досвід, набутий на попередніх та на різноманітних зв'язках між заняттями різного спрямування та характеру.

29. Мова вихователя повинна бути взірцем для наслідування (доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна, виразна, літературна). Характер спілкування - щирим, довірливим, невимушеним, демократичним, без окриків.

30. Дотримуватися основних правил у формуванні активної мовленнєвої діяльності кожної дитини:

-  вести дитину у заняття (гру) від простого до складного;

-  набратися терпіння: не робити за дитину те, що вона може зробити сама;

-  створювати для заняття (гри) вільну, невимушену обстановку;

-  зацікавлювати дитину заняттям (грою), але не примушувати грати;

-  не заважати дитині думати, приймати рішення;

-  частіше хвалити дитину, підбадьорювати її;

-  радіти успіхам разом з дитиною.

ЯК ОБЛАДНАТИ РОБОЧЕ МІСЦЕ ВИХОВАТЕЛЯ У ЗДО

Робоче місце вихователя — це група. Її облаштування насамперед має бути спрямоване на різнобічний розвиток дітей, реалізацію завдань предметно-ігрової діяльності. Та для забезпечення ефективної педагогічної діяльності ми повинні організувати саме мікропедкабінет вихователя, його особистий простір.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОМЕНТИ

Устаткування робочого місця має бути ретельно продумано та зорієнтовано на обох вихователів, які працюють у групі. Насамперед у мікропедкабінеті накопичується і систематизу­ється увесь дидактичний, наочний матеріал. А це означає, що потрібно подбати про такий добір і розміщення предметів, посібників, засобів, зна­рядь, щоб забезпечити максимальну зручність у користуванні ними, високу продуктивність пе­дагогічної праці.

Для мікропедкабінету доцільно мати шафу. Бажано, щоб вона зачинялася та була розміщена так, щоб якомога менше займати корисної пло­щі, передбаченої для предметно-ігрової діяль­ності малят.

НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ

На робочому місці вихователь повинен мати обов'язкові документи, визначені «Примірною інструкцією з діловодства у дошкільних навчальних закладах» (Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.10.2012 р. № 1/9-786 «Про зміну порядку ведення діловод­ства у дошкільних навчальних закладах»), зокре­ма книжку відомостей про дітей та їхніх батьків, журнал обліку щоденного відвідування групи дітьми, листок здоров'я дітей, календарний план роботи, картотеку дидактичних ігор, методичних розробок (конспекти різних видів роботи з діть­ми тощо).

Проте, як свідчить практика, для ефективної педагогічної діяльності вихователя цієї кілько­сті матеріалів недостатньо. Отже, знайдіть міс­це також для програм, довідкової, методичної, енциклопедичної, художньої дитячої літератури, навчально-методичних посібників, методичних розробок, конспектів чи сценаріїв занять, мето­дичних рекомендацій, дидактичних ігор, техніч­них засобів навчання тощо.

Мікропедкабінет вихователя повинен мати такі інструкції з охорони праці та техніки безпеки:

— посадову інструкцію;

— інструкцію з пожежної безпеки;

— інструкцію з техніки безпеки.

Також не забудьте про копії нормативно-пра­вових документів чи витягів із документів, що регламентують організацію освітнього процесу з дошкільниками, планування роботи з дітьми, забезпечення нормативної моделі якості життє­діяльності дитини в дошкільному навчальному закладі, розвиток дошкільної освіти. Обов'яз­ковою умовою є наявність базового компонен­ту дошкільної освіти — Державного стандарту дошкільної освіти України, чинної Програми та методичних рекомендацій до неї.

Якщо в дошкільному закладі, крім державної програми, використовуються додаткові комп­лексні, парціальні, регіональні програми, то вар­то організувати місце і для них.

Нині сучасне технічне оснащення більшості дошкільних навчальних закладів надає можли­вість вихователям-методистам забезпечувати педагогічних працівників витягами з річного плану роботи дошкільного навчального закладу. Тому мікропедкабінет повинен містити витяг із річного плану, де вказано:

— науково-методичну проблему, за якою працює дошкільний заклад;

— пріоритетні напрями роботи на навчальний рік;

— тематику засідань педагогічної ради, семі­нарів, семінарів-практикумів, консультацій;

— масові, зокрема й сімейні свята і розваги спортивного та музично-естетичного циклу;

— різноманітні конкурси, огляди, виставки із зазначенням терміну та відповідальних за їх про­ведення.

«ВИХОВАТЕЛЬ ПОВИНЕН СЕБЕ ТАК ПО­ВОДИТИ, ЩОБ КОЖЕН РУХ ЙОГО ВИХО­ВУВАВ, І ЗАВЖДИ ПОВИНЕН ЗНАТИ, ЧОГО ВІН ХОЧЕ У ДАНИЙ МОМЕНТ І ЧОГО ВІН НЕ ХОЧЕ. ЯКЩО ВИХОВАТЕЛЬ НЕ ЗНАЄ ЦЬО­ГО, КОГО ВІН МОЖЕ ВИХОВУВАТИ?»

Антон МАКАРЕНКО, ПЕДАГОГ І ПИСЬМЕННИК

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗА НАПРЯМАМИ РОЗВИТКУ

Кожен вихователь прагне мати під рукою ме­тодичну, довідкову, енциклопедичну літературу, навчально-наочні посібники, настільні дидак­тичні ігри та конспекти занять. Враховуючи те, що більшість педагогів організовує діяльність із дітьми за технологією блочно-тематичного пла­нування, усі матеріали варто систематизувати за тематикою блоків і підтемами тижнів. Наприклад, «Дитячий садок», «Світ навколо тебе», «Велике і маленьке», «Дім під блакитним дахом», «Сто­рінками пізньої осені», «Ігри, іграшки, забави», «Зимовий вернісаж», «Ой, весела в нас зима», «Добре — погано», «Таємниці світу техніки», «Мо­заїка професій», «Моя сім'я», «Подорож у світ мис­тецтва», «Малятам про тварин», «Весняний ка­лейдоскоп», «Книжковий дивограй» тощо. Проте нерідко навчально-методичні посібники та ди­дактичні ігри мають поліфункціональний харак­тер. Для зручності користування про це слід зазначити у картотеці.

Мікропедкабінет вихователя може містити теки з державною символі­кою та із символікою дошкільного навчального закладу (гімном, гер­бом, прапором, емблемою, лого­типом) і групи (емблемою, девізом, правилами групи).

Оскільки сучасні часописи друкують значну кількість цікавих методичних доробок, сценаріїв, методичних порад і рекомендацій із різних про­блем розвитку й освіти дошкільників, педагоги звичайно намагаються зібрати такий матеріал у своїх мікропедкабінетах. Пропонуємо система­тизувати таку бібліотеку за основними лініями розвитку дитини.

ТЕМАТИЧНІ ПАПКИ

• «Фізичний розвиток».

• «Фізичний розвиток. Безпека життєдіяль­ності».

• «Фізичний розвиток. Предметно-практична діяльність».

• «Пізнавальний розвиток».

• «Мовленнєвий розвиток».

• «Соціально-моральний розвиток».

• «Емоційно-ціннісний розвиток».

• «Художньо-естетичний розвиток. Образо­творча діяльність».

• «Художньо-естетичний розвиток. Музична діяльність».

• «Художньо-естетичний розвиток. Художня література».

• «Художньо-естетичний розвиток. Театралі­зована діяльність».

• «Креативний розвиток».

• «Взаємодія з батьками».

• «Ігрова діяльність дошкільників».

• «Особливості розвитку дівчаток І хлопчи­ків».

Проте тематика може відрізнятися. Як варі­ант, можна упорядкувати матеріал за сферами життєдіяльності:

• «Природа. Космос. Земля».

• «Культура. Предметний світ. Світ гри. Світ мистецтва».

• «Люди. Родина. Інші люди. Людство».

• «Я сам. Тілесне життя. Душевне життя. Соці­альне життя».

Можна також узяти за приклад освітні лінії Базового компонента дошкільної освіти (нова редакція):

• «Особистість дитини» («Фізичний розви­ток», «Безпека життєдіяльності», «Здоров'я та хвороби»).

• «Дитина в соціумі» («Сім'я, родина», «Люди (дорослі, діти)»).

• «Дитина в природному середовищі».

• «Дитина у світі культури».

• «Гра дитини».

• «Дитина в сенсорно-пізнавальному прос­торі».

• «Мовлення дитини».

ТЕХНІЧНЕ ОСНАЩЕННЯ

Нині педагогічна діяльність у дошкільному за­кладі неможлива без сучасних технічних засобів. Виходячи з умов, у своєму арсеналі вихователі можуть мати сучасні портативні радіоприймачі з виходом на флешку, магнітофони, музичні цен­три, DVD, телевізори, ноутбуки, цифрові фото­апарати, відеокамери, мультимедійні проекто­ри, фліпчарти тощо. Наявність технічних засобів у мікропедкабінеті передбачає і наявність аудіо-, відеозаписів художніх і музичних творів для слу­хання та музичного супроводу фізкультхвилинок, вправ-релаксацій, вправ-емпатій, психологічних етюдів; мультфільмів; електронних презентацій для дітей і батьків за темами блоків.

Для зручності користування обома виховате­лями доцільно мати перелік майна, документа­цію із зазначенням місця зберігання.

РІЗНОМАНІТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ ПРОТЯГОМ ДНЯ У ЗДО

Організація освітнього процесу в закладі дошкільної освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» і спрямована на реалізацію основних завдань закладу дошкільної освіти. В освітньому процесі закладу дошкільної освіти використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. В залежності від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення групи, професійної майстерності педагога вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами чи індивідуально. Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку є заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.). Тривалість заняття для дітей молодшого дошкільного віку - від 15 до 25 хвилин (5-6 групових занять на тиждень), старшого дошкільного віку - від 25 до 35 хвилин (7-8 групових занять на тиждень). Під час складання розкладу занять необхідно враховувати їхнє домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачати раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) на кожному з них. Організована навчальна діяльність дітей у формі занять планується у першу половину дня. В окремих випадках допускається проведення деяких занять у другій половині дня. Це може стосуватися занять з фізичної культури, образотворчої діяльності в групах дітей старшого дошкільного віку. Елементи навчальної діяльності включаються також до інших форм роботи з дітьми в повсякденні (ігри, самостійна діяльність, індивідуальна робота, спостереження, чергування тощо). Організовуючи пізнавальну діяльність важливо систематично використовувати завдання із експериментально-дослідницької діяльності, проблемно-пошукові ситуації та інші методи і прийоми. Слід поєднувати вербальні, наочні і практичні методи, відводити належне місце продуктивним видам діяльності, в яких дошкільник здатен до самовираження і самореалізації (малювання, ліплення, конструювання, художня праця), а також мовленнєвій, руховій, музичній діяльності. З урахуванням різного рівня інтелектуального розвитку, відмінностей у спрямованості пізнавальних інтересів окремих дітей доцільно диференціювати роботу з ними на заняттях та у повсякденному житті, об'єднуючи дітей у підгрупи та добираючи для кожної з них навчальний матеріал різного змісту, складності та відповідні методи і прийоми. Треба пам'ятати, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність. Гра широко використовується у освітньому процесі ЗДО як самостійна форма роботи з дітьми та як ефективний засіб і метод розвитку, виховання і навчання в інших організаційних формах. Пріоритет надається творчим іграм (сюжетно-рольові, будівельно-конструктивні, ігри-драматизації та інсценівки, ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності) та іграм з правилами (дидактичні, інтелектуальні, рухливі, хороводні тощо). Переорієнтація освітнього процесу в сучасному ЗДО на розвиток дитячої особистості надає особливої ваги таким формам організації життєдіяльності дошкільника як його самостійна діяльність та індивідуальна робота з ним. Самостійна діяльність дітей організовується в усіх вікових групах щодня в першій та другій половині дня. Протягом дня поєднуються різні за змістовою направленістю її види (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.) та поступово залучаються до участі в них всі діти даної групи. Зміст та рівень самостійної діяльності дітей залежать від їхнього досвіду, запасу знань, умінь і навичок, рівня розвитку творчої уяви, самостійності, ініціативи, організаторських здібностей, а також від наявної матеріальної бази та якості педагогічного керівництва. Організоване проведення цієї форми роботи забезпечується як безпосереднім, так і опосередкованим керівництвом з боку вихователя. Індивідуальна робота з дітьми як самостійна організаційна форма проводиться з дітьми всіх вікових груп у вільні години (під час ранкового прийому, прогулянок тощо) в приміщеннях і на свіжому повітрі. Вона організовується з метою активізації пасивних дітей, додаткових занять з окремими дітьми (новенькими, тими, що часто пропускають через хворобу, інші причини та гірше засвоюють програмовий матеріал під час фронтальної роботи). Освітній процес в дошкільному закладі організовується у розвивальному середовищі, яке утворюється сукупністю природних, предметних, соціальних умов та простором власного «Я» дитини. Практичні зусилля педагогів по його створенню і використанню підпорядковуються інтересам дитини та лініям її розвитку у різних сферах життєдіяльності. Середовище збагачується за рахунок не лише кількісного накопичення, а й через покращення якісних параметрів: естетичності, гігієнічності, комфортності, функціональної надійності та безпеки, відкритості до змін та динамічності, відповідності віковим та статевим особливостям дітей, проблемної насиченості тощо. Вихователі дбають про те, щоб діти вільно орієнтувалися у створеному середовищі, мали вільний доступ до всіх його складових, уміли самостійно діяти в ньому, додержуючись норм і правил перебування в різних осередках та користування матеріалами, обладнанням. Пріоритетним питанням у вихованні дітей всіх вікових груп та діяльності дошкільного закладу залишається фізичне виховання. Його успіх залежить від правильної організації режиму дня, рухового, санітарно-гігієнічного режимів, всіх форм роботи з дітьми та інших чинників. Відмова від жорсткої регламентації в побудові режиму дня не дає право зловживати часом, відведеним на прогулянки, сон, харчування на користь занять та інших навчальних чи гурткових видів діяльності. Руховий режим впродовж дня, тижня визначається комплексно, відповідно до віку дітей. Орієнтовна тривалість щоденної рухової активності малюків встановлюється в таких межах: молодший дошкільний вік - до 3 – 4 годин; старший дошкільний вік - до 4 - 5 годин. Оптимізація рухового режиму забезпечується шляхом проведення різноманітних рухливих, спортивних ігор, вправ, занять з фізичної культури, організації дитячого туризму, самостійної рухової діяльності тощо. Особливого значення надається також оволодінню дітьми системою доступних знань про дотримання здорового способу життя, основ безпеки життєдіяльності. Уся робота з фізичного виховання має здійснюватися з урахуванням стану здоров'я, самопочуття, рівня фізичного розвитку та підготовленості дітей, реальних умов роботи закладу дошкільної освіти і його окремих груп, родинного виховання під постійним медико-педагогічним контролем. Невід'ємна складова змісту освітнього процесу в закладі дошкільної освіти - розумове виховання. Для його здійснення застосовується як повсякденне життя дитини, так і спеціально організована навчальна діяльність у формі занять з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім світом і природою, навчання елементів грамоти і математики, на яких варто поєднувати пізнавально-розвивальну роботу з різних розділів програми. Важливо активізувати мислення дітей, робити сприймання і засвоєння ними матеріалу свідомим, заохочувати дітей до постановки питань, висування гіпотез, пошуку самостійних рішень, перевірки їх правильності та інше. Арсенал дидактичних методів і прийомів слід розширити за рахунок розвивальних ігор і вправ, проблемних запитань, логічних задач, пошукових ситуацій, елементарних дослідів, систематичних спостережень, розв'язання ребусів, кросвордів тощо. Варто застерегти від надмірної інтенсифікації розумового виховання, до якої останнім часом схиляються окремі педагоги і батьки, мотивуючи це необхідністю якісної підготовки дитини до школи. Важливо посилити саме розвивальний і виховний аспекти розумового виховання, звернути увагу на формування мотивів пізнавальної діяльності, розвиток інтелектуальних почуттів. Одним із важливих завдань розумового виховання дошкільників є формування початкових математичних знань і умінь, оволодіння рідною мовою і мовленням як найголовнішим засобом пізнання і специфічно людським способом спілкування залишається одним з першочергових завдань у роботі з дітьми упродовж дошкільного дитинства. Навчання мови та розвиток мовлення спрямовується на формування у дітей лексичної, фонетичної, граматичної, діамонологічної та комунікативної компетентності. Мовленнєві заняття слід проводити інтегровано, комплексно розв'язуючи поставлені завдання. Здійснювати поступовий перехід від суто репродуктивних дій дітей (повторень, наслідувань зразка, переказів тощо) до продуктивних, творчих, що забезпечить своєчасне опанування дітьми мовних явищ, сприятиме розвитку словесно-логічного мислення на порозі шкільного навчання. Особливої уваги потребує організація комунікативної діяльності (спілкування з однолітками і дорослими один на один, в підгрупах, колективі); перед дітьми постають нові завдання спілкування у різноманітних життєвих ситуаціях як природних, так і штучно створюваних, імпровізованих. Навчання дошкільників елементів писемного мовлення (письма і читання) теж має місце в освітньому процесі, але не варто форсувати формування у дошкільників навичок власне письма і читання, адже це є головним завданням початкової школи. Більш адекватними можливостям і потребам дошкільного віку є розвиток дрібної моторики кистей рук, координації рухів очей і рук, фонематичного слуху, ознайомлення із словом і реченням, складом і звуком, буквами, навчання звукового аналізу і первинного поскладового злитого читання. Естетичне виховання як таке, що сприяє розвитку природних нахилів, творчих здібностей, обдарувань, творчої уяви, фантазії також розглядається в контексті становлення дитячої особистості напередодні шкільного життя. Реалізація його завдань відбувається на основі широкої інтеграції і пронизує весь педагогічний процес в дошкільному закладі, охоплюючи різні форми роботи з дітьми (заняття, самостійна художня діяльність, свята, розваги, гуртки). В цих формах комплексно використовуються твори музичного, театрального, літературного, образотворчого мистецтва в контексті загальнолюдської і національної культури. Першочерговими завданнями морального розвитку дошкільників є пробудження гуманних почуттів особистості, формування морально-вольових якостей, ознайомлення із змістом і значенням моральних вимог, норм і правил поведінки, морально-етичними цінностями. Особливе значення надається громадянському вихованню з дошкільних років: прищепленню почуттів любові і поваги до рідних та близьких, інших людей, батьківської домівки, дитячого садка, свого села, міста, інтересу та пошани до державних символів (прапор, герб, гімн), історичної і культурної спадщини українського народу, гордості за його досягнення та бажання долучитися до громадсько-корисних справ і значущих суспільних подій. Основним завданням трудового виховання дітей дошкільного віку, як складової морального становлення, є формування емоційної готовності до праці, елементарних умінь і навичок в різних видах праці, інтересу до світу праці дорослих людей. Важливим аспектом є індивідуальний та диференційований підходи до дитячої особистості (врахування інтересів, уподобань, здібностей, засвоєних умінь, особистісних симпатій при постановці трудових завдань, об'єднанні дітей в робочі підгрупи тощо) й моральна мотивація дитячої праці. Одним з важливих питань залишається виховання екологічної культури у дошкільників. Його розв'язання здійснюється у таких напрямках: формування реалістичних уявлень про явища природи, елементів екологічного світорозуміння, розвиток позитивного емоційно-ціннісного, дбайливого ставлення до природного довкілля, прищеплення практичних вмінь доцільного природокористування. Потребами сьогодення продиктована необхідність тісніше інтегрувати родинне і суспільне дошкільне виховання, зберегти пріоритет родинного виховання, активніше залучати родини до участі в освітньому процесі дошкільного закладу, психолого-педагогічної і медичної самоосвіти. З цією метою проводяться батьківські збори, консультації, бесіди та дискусії, «круглі столи», тренінги, вікторини, дні відкритих дверей, перегляди батьками окремих форм роботи з дітьми, гуртки, застосовуються засоби наочної пропаганди (інформаційні бюлетені, батьківські куточки, тематичні стенди, фотовиставки та ін.), залучаються батьки до проведення свят, розваг, походів, екскурсій та ін. При виборі форм роботи дошкільного навчального закладу з родинами вихованців враховуються життєва компетенція, соціальний і освітній рівень батьків, батьківський досвід, матеріальні статки сімей, кількість дітей в сім'ях та їхня стать, віковий склад і повнота родин, домінуюча роль матері чи батька та інші фактори. Батьки виступають не як експерти чи спостерігачі роботи педагогів, а в ролі їхніх рівноправних партнерів і союзників. Стосунки з ними будуються на засадах відвертості, взаєморозуміння, гуманності. Відповідальність за організацію та забезпечення належного змісту навчально-виховного процесу покладається на керівника і кожного члена трудового колективу закладу дошкільної освіти в межах їхніх посадових обов'язків.

ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДОШКІЛЬНИКІВ

Екологічне виховання дошкільників — це співпраця педагогів та дітей, спрямована на розвиток умінь гармонійно взаємодіяти з природою.

Екологічна культура дошкільників формується через образ досконалого навколишнього світу, умовного ідеалу. Уявлення про ідеал ґрунтуються на:

-  знаннях про природу та екологічні потреби живих організмів

-  позитивному ставленні дорослих до природи

-  усвідомленні своєї відповідальності за екологію.

Методи та форми екологічного виховання

Екскурсії

Екологічні казки

Дидактичні ігри

Екологічні свята

Практичні заняття

Проекти

Експерименти

Паця на природі

Ігри-подорожі

Ігри-медитації

Демонстрація картин та фільмів

Бесіди

Словесно-логічні завдання

Екологічні виставки

Екологічні конкурси тощо.

Екскурсії накопичують знання про природу, навчають взаємодіяти з нею, спостерігати та аналізувати. Знайомлять з різними проявами природи

Екологічні казки знайомлять вихованців із тваринним та рослинним світом, дозволяють цікаво та доступно розповісти про складні природні явища

Дидактичні ігри ознайомлюють з новою інформацією, дають можливість ефективніше засвоїти матеріал. Розвивають мовлення, мислення, увагу та пам'ять, спонукають до міркування

Свята виховують естетичні почуття: любов до природи, бажання її берегти та примножувати

Практичні заняття, проекти формують усвідомлення власної причетності до збереження екології, виховують любов до тваринного та рослинного світу

У межах екологічного виховання дошкільників розкажіть їм про цінність звірів, птахів, чистої води, парків без сміття тощо. Зокрема:

-  організуйте розвагу про перелітних птахів «Прилітайте, птахи, прилітайте»;

-  відсвяткуйте День води разом із дошкільниками.

Щоб зацікавити дітей та сформувати гуманне ставлення до природи, викличте в них співчуття до живих істот. Поясніть, що від людей залежить екологічний стан наших сіл, міст, країни та планети. Допоможіть дошкільнику відчути себе захисником та другом природи

Закріпіть знання практичними заняттями, продемонструвавши, як саме можна допомагати природі — виготовити годівницю, посадити дерево тощо

Ставтеся до дитячих спостережень за природою серйозно.

Підтримуйте інтерес вихованців до природи, її явищ та процесів.

Подбайте, аби у дошкільнят під час занять були залучені всі органи чуття – дотик, зір, слух та нюх.

Організовуйте заняття з екологічного виховання регулярно.

Використовуйте індивідуальний підхід.

Налаштуйтеся на співпрацю, а не повчання чи примус.

Допоможіть дитині побачити природу живою та незвичайною.

Інструменти екологічного виховання: 

Таким чином, ставлячи за мету виховати дошкільника екологічно грамотним, ми ставимо перед собою чіткі завдання, які вирішуємо з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей - дошкільнят, зокрема:

1.                     Формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори у розвитку живої природи (світло, температура, волога, родючість ґрунту) та взаємозв'язки і залежності, які виступають в ній при їх наявності.

2.                     Розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини - трави, кущі, дерева; тварини - за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання і аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем та живлення.

3.                      Активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі (гра, праця, науково-дослідницька діяльність, навчання).

4.                     Показати дошкільнятам живі барометри природи — пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі.

5.                      Познайомити дітей з перлинами народної мудрості про любовне, турботливе ставлення людей до природи.

6.                      Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ у народній творчості (народні прислів'я, загадки, приказки, вірші, прикмети, легенди, повір'я, пісні). Даючи дитині знання про природу, обов'язково враховуємо принцип доступності та послідовності.

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту

·         повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;

·         пра­цьовитість;

·         висока художньо-естетична культура;

·         патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;

·         повага до Конституції, законів Української держави;

·         досконале знання державної мови.

Завдання патріотичного виховання:

·         Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста)

·         Почуття власної гідності як представників свого народу

·         Виховання любові,поваги до своїх національних особливостей

·         Формування духовно-моральних взаємин

·         Формування любові до культурного спадку свого народу

·         Толерантне ставлення допредставників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Принцип природовідповідності виховання означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання. Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники овітнього процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності освітнього процесу.

Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

 Методи і форми роботи з патріотичного виховання

·         Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць

·         Розповіді вихователя

·         Бесіди з цікавими людьми

·         Екскурсії

·         Спостереження

·         Дидактичні, сюжетно-рольові ігри

·         Заняття з циклу «Історичні цікавинки»

·         Розгляд ілюстративних матеріалів

·         Читання та інсценування творів художньої літератури

·         Слухання народної, класичної, сучасної музики

·         Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва

·         Розв'язування проблемних ситуацій

·         Запрошення членів родин у дитячий садок

·         Спільні з родинами виховні заходи

·         Виставки, конкурси

·         Свята, розваги

Напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання :

-         ознайомлення батьків з роботою закладу дошкільної освіти з питань патріотичного виховання;

-         залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній;

-         організація різноманітних заходів за участю батьків;

-         ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.